З цим варенням у мене пов«язані дуже і дуже приємні спогади. Пам»ятаю, кожного шкільного літа відпочивала в місцевих літніх таборах. Благо, що усі вони розташовувалися високо-високо в горах. Сонце, свіже повітря, чиста річка, ягоди, гриби і романтика незмінно змушували мене просити батьків купити кожного літа путівки на зміну-дві, а то і три саме в ці табори, а не ще кудись. Вожатими у нас переважно були старшокурсники місцевого педуніверситету, які не набагато були старшими від нас і були нам радше старшими друзями, ніж керівниками. Тому коли однієї зміни в наш загін призначили вожатим двадцятивосьмирічного мужчину(він нам здавався тоді ой яким старим), то ми сприйняли це з деяким настороженням і навіть невеликим невдоволенням. Якось через декілька днів після відкриття табірної зміни вожатий попросив декількох дівчат нашого загону обірвати квіти з трояндових кущів, які рясно цвіли по всій території табору практично всюди. Щось невдоволено бурмочучи собі під ніс, ми виконали просьбу вожатого. Кущі були просто обліплені квітами, тому ми справились досить швидко. І яке було ж наше здивування, коли того ж дня на вечерю поряд з основною стравою усьому нашому загону було поставлено багато тарілок з ароматним варенням і нарізані маленькими шматочками рогалики і булочки. Варення було таким ароматним і фантастичним! І взагалі це нам здавалось таким особливим і так приємно гріло душу: вожатий спеціально для нас власноруч зварив варення! Він навіть розповів усім нам, як його готував. З того дня ми почали дивитись на свого вожатого зовсім іншими очима. Дивно, я уже забула, як тоді називався наш загін. Я забула ім«я вожатого і слабо уявляю, як він виглядав. А згадка про той випадок і досі гріє душу. Кожен рік, коли у мене зацвітає на городі великий трояндовий кущ, згадую ті події і усміхаюся. Чомусь саме ось такі речі не забуваются.
Ось і сам рецепт:
Цукор треба зварити з водою до того моменту, поки крапина сиропу не розтікатиметься по тарілці:
Пелюстки троянди(такі великі і досить високі багаторічні кущі з фіолетовими квітами і дуже насиченим ароматом — у нас кажуть на такий сорт — ружа, рожа) обірвати, перебрати. Полити лимонним соком і розтерти в ступці(можна пропустити через м»ясорубку чи подрібнити блендером) на кашку):
В киплячий сироп всипати трояндову масу і варити рівно 2 хвилини(напевно звідси і назва. Трояндова маса миттєво і шоково обварюється дуже короткий час у густому високотемпературному сиропі) При даному способі приготування не потрібно варити ні 5, ні 10 хвилин варення.Не потрібно проводити потрійну варку варення через кожні 12 годин по 1-2 хвилини. Варення виходить просто фантастичним: густим, яскраво насиченого кольору і неймовірного аромату.
Закатуємо у стерилізовані баночки і їмо взимку з насолодою:
Смачного!
